Song Cover Image

Старенькі двері , світло не горить,

Старенькі двері , світло не горить, і голосів на вулицях не має, і серце вже нікого не болить, лиш пустота ще сонце обгризає, покинуте, у відчаї село, і по дорозі не пройдуть вже кроки, сліди сліди не бачив дощ давно, лиш вітер весилиться на всі боки, і то він пронесеться по селу, лиш куряву пилюкою підійме, людських очей не бачило село, поморщиться, потруситься і зІйде... життя, життя, залишине людьми, чиясь душа, ще досі голос чути, ось там біля старенької верби кричить вночі, почуйте мене люди... прибилася, а може тут давно, забута, хтось спочив колись, не знаю, лиш хрест прогнив, все чисто заросло, і спокою в цім місці не буває... ось так колись росло собі , росло, як та дитина щиро посміхалось, на радість всім, мальоване село, хто як зумів, хатинка в настрій вбралась, то квіточка, то пташка полетить, у кожному подвір'ї свої діти, любується собою кожна мить, і ми будем у світлому радіти... а на весні сади, сади сади, серця відкриті піснею лунають, до осені до осені діжди, як я тебе, як я тебе кохаю, діжди мене, діжди, діжди діжди, і літо завернулось в теплу днину, хтось не зумів цю стежку перейти, а хтось зійшов в коханні на стежину... але це все, було було, було, стара верба життя ще памятає, зістарілось, поморщилось село, для багатьох не стало воно раєм, подалися із горя у світи, війна життя до себе забирає, хтось думав що спочине до зими , вона прийшла, нікОго тут не має... підперті двері світло не горить, і місяць у віконця зазирає, для вічності погасла світла мить, для вічності, а посмішки не має, попутний ще дорогою пройде, було село, було занепадає, як до землі схилилося воно, возродиться, возродиться, не знаю...