Цвіт на каштанах помірно, покірно погас. Ах, не зів’яв, а погас, наче люстра у залі… Все проминуло, немов старовинний романс, Тільки гвоздика тремтить на крижині рояля. Тільки мелодія… Тихше. Облиште. Не час. Я запізнився навік на заручини наші. Все проминуло, і вже не поверне до нас Юний Волконський і ніжна Ростова Наташа. Все проминуло… Так звідки ж цей шарф і рука – Спалахом білим на тихому мармурі ночі? Все одшуміло. Зосталася тільки ріка, Пам’ять русява, вишнева зав’юга і… очі. Квіт на каштанах так чисто і юно зайнявсь, Вітер волого припав до пелюсток губами… Все повернулось у цей старовинний романс: Двоє спинились… а я відпливаю у пам’ять.
No comments yet!
Be the first one to show your love for this song