[Introduction] [Verse] О, сестри мої, втікачки в імлі, На Землі Смертних, де тіні зросли, Чуєте крик мій крізь камінь і тьму? Фоморський метал рве зв’язок із сну. [Chorus] Кров моя червона, як у смертних тече, Та Дану в ній шепче, як серце пече. Під кривавим місяцем, де Домну чека, Надія моя — Ерік, що йде здалека. [Verse] Я впала в лісах, де гілки сплелись, Тір на нОг кинув нас, сестри, колись. Мати Німує, чи чуєш ти в сні, Дочку в кайданах, тендітну в біді? [Chorus] Кров моя червона, як у смертних тече, Та Дану в ній шепче, як серце пече. Під кривавим місяцем, де Домну чека, Надія моя — Ерік, що йде здалека. [Verse] Інгрід, що снила про руни й моря, Кров’ю своєю кличеш ти мене здаля. Вьольви стародавні, ваш шепіт живе, В моїй крові пісня, що Дану зове. [Verse] Фоморський метал палить шкіру мою, Та в серці моєму я пісню співаю. Блатмін, сестро, твоя віра жива, Вона, як зірки, крізь темряву сяйва. [Chorus] Кров моя червона, як у смертних тече, Та Дану в ній шепче, як серце пече. Під кривавим місяцем, де Домну чека, Надія моя — Ерік, що йде здалека. [Verse] О, Дану, богине, що світло несе, Звільни мою душу, що в кайданах тремтить. Сестри, почуйте, втікачки в імлі, Кров наша єдина, як море в землі. [Ending] Кров моя червона, та сила в ній є, Дану мене чує, і я не умру. Під кривавим місяцем, де зорі гудуть, Ерік іде, щоб урятувати душу мою.
