Нерви мої – струни

Нерви мої — струни; Серце моє — ліра; Як розходяться буруни Диким виром серед мира, Нерви-струни загудуть Диким шалом. Мов стихія б’є по струнах, По серцях і душах юних, Мов гармати десь ревуть. Перепалом. Так тривожно б’ють удари! Десь пожежі і примари, Смертні плями на ножах! Крик останній! Жах! Як щебече, як співає До Аврори соловей, Фея струни розбирає, І за нею безліч фей. Без утоми ліра дзвонить Переборами пісень, Мов од туги всіх боронить, Зустрічає ясний день. Звуки весело, побідно Ллються, сиплються, живуть, Вгору, вгору непомітно В небо сонячне пливуть. Ніччю місяць срібновидий Пісню слухає мою, Віють крилами сільфіди В пишноцвітному раю. Ллються дзвінко серенади Вільні, ніжні і живі, Грають блисками каскади, Світять огники в траві.