Роками ми були в пастці темряви підземного світу, ніяке світло не проникало в наші глибини. Ніхто не знав, чому ми тут, ніхто не міг згадати, як ми сюди потрапили. День за днем нам доводилося збирати обладнання, призначення і функції якого ніхто не розумів. Між цим у нас були короткі перерви, щоб поїсти і поспати. Перерви, які були занадто короткими, щоб ми могли замислитися над собою. Роками одноманітні рухи втомлювали і принижували. Потім ми почули від сусідів з другої секції, що праведні люди йдуть до нас. звільнити таких в'язнів, як ми. Але довго не було нічого обнадійливого. Ми чули, що вони співають. І ось, після нескінченних тижнів, це сталося: Коли пролунала пісня, ми всі зрозуміли, зрозуміли, що це був кінець поганих часів. Неподалік почувся поштовх, потім вибух, потім світло! Спів лунав все ближче, ближче і ближче. Визволителі прийшли! Впевненість, надія, радість! Ми вільні, хай живе світло! Обійміться, друзі, жінки і чоловіки. Життя повертається! Спів наближався, наближався і наближався. Визволителі прийшли! Ми вільні, хай живе світло! Обійміться, друзі, жінки і чоловіки. Життя повернулося!
