Іди у гай – Борис Грінченко

Іди у гай! Життя такої сили Не стрінеш ти ніде: іди у гай! Співці-пташки туди вже прилетіли, — Навчись у їх, навчися і кохай! Іди у гай! Там не самі вже квіти, І не самі пташки тепер снують, І не самі веселі й вільні діти З квіток рясні вінки собі плетуть — Ні, там тепер зливаються з устами Уста палкі і, сплівшися руками, Там пари йдуть серед рясних кущів. І я іду у нетрю у густую І звідусіль гучноголосий чую Природи спів, новий веселий спів.