Song Cover Image

Отак прожити і отак зганьбитись,

[instrumentale interlude] Отак прожити і отак зганьбитись, коли у душу капало пусте, то що могло із мертвого родитись, коли вожді, вожді - оце святе... Коріння як глибоко виривали, щоб пам'яті небуло там ніде, як паростки налякано ховали, щоб очі не побачили себе... То що могло із мертвого родитись, там цілі покоління - душу рве, свободою незнанною обпитись, а що скажіть свобода- це таке... І ми з тобою поруч виростали і вірили у гасла, і слова, життя Вітчизні легко дарували, для нас вітчизна була, ой сліпа... І в грудях пробивався легкий вітер, кольне, кольне, зачепить і втече, і там де милували гарні квіти, сльоза якась негадано стече. І пам'ять захлиналася минулим, згадай, згадай, бо це життя криве, родинного далеке зачерпнули, а ми не ті, і тут усе не те... І спогади, і спогади від всього, від прадіда, до тих ще поколінь, ми там жили, там вірили у Бога, а вождь не Бог, ти згинь, навіки згинь... І тріснуло, розсипалась навколо, і ми зостались на твердій землі, навколо тільки голос, вождів голос, не зійдете, зостаньтесь- ви мої... і досі простягають мертві руки, в обіймах хлине кров, а не життя, бояться і минулого й розлуки, бо в новому возродиться Я, Я, Я..... Хотілося щоб враз усе збулося, прокинувся- а там нова Земля, лавиною минуле пронеслося, лиш тільки пронесеться ще й життя.... На зламі ми родилися з тобою, наш вік такий- усе переверне, зустрінемось у паростках весною, згадає хтось, наш час- від тОді йде... [instrumentale interlude]