Ivan Franko - «Не забудь юних днів…» aka FranCHESKO

Не забудь юних днів, що горіли в тобі, Мов огні над рікою в старому степу. Не забудь тих шляхів, де зорі ясні Опускались на плечі, мов дотик чутний і теплу. Не забудь, як земля розкривала серце, І кожен камінь дихав давнім теплом. І вітри пролітали, немов пращурів плем’я — Їхній голос ішов над твоїм шляхом. Не забудь тишини, що стояла над полем, Мов оберіг над нічною травою. І світло, що сходило повільним колом, Підіймалось з землі, відкривалось тобою. Не забудь тих хвилин, коли серце жило У ритмі ночі, у ритмі глибини. І душа твоя тихо, немов би крилом, Доторкалась до вічної тишини. Не забудь юних днів… вони ходять зі мною, Мов тихі тіні старих мостів. І я чую, як світло стає над водою, Повертає спокій давніх світів.