Взяти ніч 🇺🇦

# 🇺🇦 **ВЗЯТИ НІЧ** *(CLAIM THE NIGHT)* **[Інтро — пошепки, далекий пульс]** Один зійшов. Один вернувсь. Лічи сліди. Не озирнись. [О-о—о—] Я пішов шукати себе. Та щось знайшло мене. --- **[Куплет 1 — низький, стриманий баритон]** Я ховав скорботу під віру, під шкіру, під голос, під міру. Те, що не визнав я своїм, ростило руки в тиші моїй. Воно взяло сміх. Воно взяло брехню. Дивилось на світ крізь зіниці мої. І щоночі, під кожен мій вдих, моє ім’я промовляло воно— вже не як щось незнане мені, а наче той я, яким був колись. [Йди униз—] [Подивись—] «У тобі живе інший ти, що не навчився мертвих лишить». --- **[Передприспів]** Безодня не пожирає. Вона береже, що ти скрив. Усіх, кого в собі поховав ти— вона навчає лишатись живим. --- **[Приспів]** Я зійшов у безодню по уламки, кинуті там. Я знайшов падшого янгола з моїм поглядом і лицем. Тепер морок тече у крові, та ще кров пам’ятає світло. Я зійшов туди по спасіння— я вернувся, щоб взяти ніч. [Взяти ніч—] [Взяти ніч—] Та мій янгол лишився під мною, все шепочучи: «Я — це ти». Якщо саме я повернувся— чом він бачить сни, коли сплю я сам? --- **[Постприспів]** Один зійшов. Один вернувсь. Лічи сліди. Не озирнись. [Один зійшов—] [Один вернувсь—] Запитай у скла, кого бракує. --- **[Куплет 2 — дедалі нестабільніше]** Він знав мій дім, де я зростав, мою молитву, мій тихий гнів. Він знав усі невимовні сни, що снились мені у п’ять років. Він торкнувсь лиця. Я торкнувсь його. Хтось із нас засміявся першим. [Це був ти?] [Чи це був я?] Він сказав: «Ти вважаєш себе цілим, та став на коліна за мною. Ти прийшов по те, що покинув. А що, як покинули саме тебе?» Мовчання гнулось. Тіні встали. Мої вуста все повторяли. --- **[Передприспів]** Безодня облич не відбиває. Вона їх творить, поки дивишся. Віддай темряві всю свою увагу— і увага обернеться в молитву. --- **[Приспів]** Я зійшов у безодню по уламки, кинуті там. Я знайшов падшого янгола з моїм поглядом і лицем. Тепер морок тече у крові, та ще кров пам’ятає світло. Я зійшов туди по спасіння— я вернувся, щоб взяти ніч. [Взяти ніч—] [Взяти ніч—] Та я чую його у диханні. Відчуваю, як лічить він час. Якщо саме я там його кинув— чом його голос виходить із нас? --- **[Постприспів]** Двоє зійшли. Один повернувсь. Лічи удари. Не озирнись. [Двоє зійшли—] [Один повернувсь—] Запитай у скла, хто з нас зник. --- **[Бридж — мінімальний супровід]** Я спитав: «Хто із нас справжній?» Він сказав: «Хто із нас відчуває?» Я сказав: «Я страждав. Я вижив». Він всміхнувся: «Я теж виживав». Маска, ношена довго, стає вже лицем. Хто замінений, забуває про це. Якщо біль створює того, хто пережив його удар, чи той, хто вижив, досі жертва— чи рана, що взяла його ім’я? Якщо морок робить нас сильними, та сила віддаляє від життя, хто врятований, коли ми живі? Хто врятований? Хто вижив? --- **[Брейкдаун — пошепки]** Що ти втратив? [Того, ким був.] Що ти знайшов? [Те, що під ним.] Чия тепер ніч? [Моя.] Хто це сказав? [Ми сказали.] --- **[Фінальний приспів — вибухово, подвійний вокал]** Я зійшов у безодню по уламки, кинуті там. Я знайшов падшого янгола з моїм поглядом і лицем. Тепер морок тече в нашій крові, і вже кров відкидає світло. Я зійшов туди по спасіння— ми вернулись, щоб взяти ніч. [Взяти ніч—] [Взяти ніч—] Ми вернулися одним відбиттям, одне тіло і дві голови. Можеш спитати, хто зараз говорить— та ніхто з нас не скаже брехні. Ми зійшли у безодню. Ми вернули усе, що моє. Я став падшим янголом. Він став тим, хто лишився назовні. Тепер морок тече в нашій крові. Тепер кров уже вивчила ніч. Ми зійшли туди по спасіння— ми вернулись, щоб взяти ніч. --- **[Постприспів — спотворений вокал]** Один зійшов. Двоє вернулись. І тепер відповідає скло. [Один зійшов—] [Двоє вернулись—] Лічи голоси. Полічи їх. Полічи їх. --- **[Аутро — з’являється другий голос]** Я повернув своє тіло цілим. Та решта мене не повернулась. [О-о—о—] Я пішов шукати себе. Та щось знайшло мене. Я думав, що лишив його в темряві. Я думав, що лишив його— **[Другий голос, наодинці]** Я теж так думав.