Бродяга-дощ, квітневий дощ, пішов блукати містом. Ю. Стиркіна

[Intro] Бродяга-дощ, квітневий дощ, пішов блукати містом, будити трави у дворах, дерева і кущі, струмочки-дзвоники його, мов струни гітариста, тому, напевно, все життя я так люблю дощі. [Verse 1] Пішли разом купати світ, жени вологі хмари, давай розбудимо удвох зимове місто снів, я теж бродяжка, і мені немає краще пари у дощовий мінливий день, миттєвий день весни. [Chorus] Ходімо мити пил і бруд на душах і на стінах, блукати в натовпі людей, дощити там і тут, хто ще зі мною, як не ти, супутнику незмінний, ділити буде сам-на-сам життєву самоту. [Verse 2] Ходімо в сквери і двори, де пІдлітки і літні виходять дихати весну і пити вільний час... Такі прозорі небеса бувають тільки в квітні, таке повітря з кришталю буває тільки раз. [Chorus] Ходімо мити пил і бруд на душах і на стінах, блукати в натовпі людей, дощити там і тут, хто ще зі мною, як не ти, супутнику незмінний, ділити буде сам-на-сам життєву самоту. [Outro] На розі ми розбіжимОсь. Прощальним поцілунком твоя краплИнка на щоці сльозОю потече, і задзвенИть у нас обох одна таємна стрУнка, одна ілЮзія на двох із мандрівнИм дощем...