Дощик, дощик Крапає дрібненько... Я ж думала, я ж думала – Запорожець, ненько! Я ж думала, я ж думала – Запорожець, ненько! Коли б знала, коли б знала, Відкіль виглядати, То б найняла, заставила Стежку промітати. То б найняла, заставила Стежку промітати. Аж він іде, аж він іде, Ступає дрібненько, То ж то милий, то ж то любий, Дивітеся, ненько! То ж то милий, то ж то любий, Дивітеся, ненько! Дощик, дощик Аж із стріхи капотить... Розсердився мій миленький, Аж ногами тупотить. Розсердився мій миленький, Аж ногами тупотить. Розсердився, розгнівився Мій милий на мене, А як гляне – серце в’яне І в його, і в мене! А як гляне – серце в’яне І в його, і в мене!
