Невичерпальність – Євген Маланюк

Тяжким хрестом лежать шляхи, Ясні в ночах, вони сліпі вдень: Рамено — з Заходу на Схід, Рамено — з Півночі на Південь. І так розіп’ята — віки, — Вогонь буття не загасила. Невичерпаний дух який! Яка непереможна сила! Гноблять, калічать, труять рід, Ворожать, напускають чари, — Здається, знищено вже й слід, Лиш потурнаки й яничари. І ось — Стефаник і Куліш, Ось — Коцюбинський, Леся — квіти Степів страждальної землі, Народу самостійні діти! А то підземно загуде Вулканом націй ціла раса, І даром божеським гряде Нам Прометеїв дух Тараса.