La rivière avance, sans nom, sans raison, Elle traverse les pierres comme une chanson. Certains s’y penchent pour oublier la nuit, D’autres y plongent pour apprendre la vie. Elle ne promet rien, ni paix, ni pardon, Elle ouvre le passage — ou la déraison. N’attends pas la grâce, ni du ciel, ni des rois, Ce que tu fais passer vivra après toi. Donne à boire aux cœurs fatigués, Car l’eau qui stagne devient marais. On dira : « Pose-toi, pourquoi tant marcher ? Sois comme une flaque, tranquille à sécher. » Mais la rivière sourit, ne répond pas, Elle coule comme le temps — sans pourquoi. Il y aura des pièges, des nuits sans voix, Mais l’eau trouve toujours un chemin doux et droit. Les lassés dormiront sur ses rives un jour, Et oublieront souvent ceux qui l’ont portée toujours. Ce n’est pas grave — l’essentiel demeure : Que d’autres y boivent quand viendra leur heure. Pour ceux qui nagent encore, le sel sur la peau, Et l’espoir discret que bat le cœur de l’eau. N’attends pas la grâce — avance quand même, Ce que tu transmets te survit, t’essaime. Si l’eau reste libre, rien n’est perdu, Une rivière vivante ne meurt jamais tout à fait. ------------- Річка тече вперед — без імені, без причини, Вона проходить крізь каміння, мов пісня. Одні схиляються над нею, щоб забути ніч, Інші пірнають у неї, щоб навчитися жити. Вона нічого не обіцяє — ні миру, ні прощення, Вона відкриває шлях — або безумство. Не чекай милості — ні від неба, ні від королів, Те, що ти передаєш далі, житиме після тебе. Напій спраглі серця, Бо вода, що застоюється, стає болотом. Скажуть тобі: «Зупинись, навіщо так багато йти? Будь, як калюжа, спокійно висихай». Та річка усміхається й не відповідає, Вона тече, як час — без пояснень. Будуть пастки, будуть ночі без голосу, Та вода завжди знаходить м’який і прямий шлях. Стомлені одного дня заснуть на її берегах І часто забудуть тих, хто весь цей час ніс її. Це не біда — головне залишається: Щоб інші могли напитися, коли прийде їхній час. Для тих, хто ще пливе, із сіллю на шкірі, І з тихою надією, що б’ється в серці води. Не чекай милості — все одно йди вперед, Те, що ти передаєш, переживе тебе й проросте далі. Поки вода залишається вільною — ніщо не втрачено, Жива річка ніколи не помирає до кінця.
