Як щойно щойно зазоріє – Василь Пачовський

Як щойно щойно зазоріє, А вже мій ангелик летить, В повіттю крилечками мріє, На синім небі рожевіє — В руці мій кошичок держить. І пролітає крізь віконце Тай заглядає, чи ти спиш — І відкриває волоконце, Так що не чуєш, моє сонце, Що ти відкрита ним лежиш. А він із кошичка виймає Голубі цвіти-незабудь І хухає і огріває І у: Василько їх складає На гафтах, де филює грудь… І знов накине волоконце, Що ти не чуєш, та якось — І знов втікає крізь віконце, А ти смієшся, моє сонце, Крізь сон, бо сниться тобі щось!