Сліди воїна на попелі

куплет 1: на мапі знову чужі кордони і тіні міст, де більше нема вікон сірий дим лягає на долони наче пам’ять, що не знайде спокою а десь сидять старі на троні і крутять світ, як ржавий вентиль їм чути серце молодшого не в тоні та їм нічого, їм і так був час повен приспів: ядерні витребеньки безглуздих дідів — вони грають у холод, де ми платимо життям ми ростем крізь бетон, мов трава серед льодів але хто нам поверне небо без вогняних плям куплет 2: у радіо потріскані новини і кожен голос наче просить вибачень але мовчать ті, хто зруйнував цю днину бо в них в кишенях лиш важке мовчання і ми б хотіли просто жити варити чай, торкатися обіймів але за нас вирішують забиті і світ хитає, як корабель у вирі приспів: ядерні витребеньки безглуздих дідів — вони грають у холод, де ми платимо життям ми ростем крізь бетон, мов трава серед льодів але хто нам поверне небо без вогняних плям брідж: ти чуєш? тиша ріже горло ми назавжди стали старшими за вік та поки руки наші теплі й повні ми будем берегти одне одного навік фінал-приспів: ядерні витребеньки безглуздих дідів… нам би тільки світло не згубить у очах ми ростем крізь бетон, мов трава серед льодів, і хоч світ кричить — в нас ще жива любов у руках