
[instrumentale interlude] Вже небо загубилось від дощу, і літо враз поглинула безодня, куди усе, постій не відпущу, як швидко в душу вдерлося- сьогодні... Лиш подих і вже осінь очі п'є, а я ще не надихався минулим, і день із ночі мудрим постає, і тішиться і тішиться що було. Мине усе, болить, дощить, мине, і дощ поплаче напоїть всю днину, життя чомусь дано дано одне, а я його стиснув в одну хвилину. Вже літо обернулось, перейшло і осінь стала дивиться нівроку, я все чекав ось там , ось там "воно" - там образ мій що я губив щороку. Дощить дощить, ще близько від тепла, було ще вчора, пам'ять відчуває, іду туди, де крок- його нема, чи буде, ні, ніхто ніхто не знає... Вже небо загубилось від дощу, життя усе як марево сьогодні, і я услід кричу не відпущу, в обійми пригорнув одну безодню... [instrumentale interlude]

