[Intro] Місто спить. А я ні. Під ногами мокрий асфальт. І тиша така, ніби знає мене. [Verse 1] Йду повз знайомий двір. Ліхтарі в калюжах. У вікнах квартири світяться чужі вечори. На зупинці ніхто. Лише холодна лавка. У кишені телефон, і знову ті самі чернетки. Не відправив. Не треба. Там уже все сказано. Тільки руки пам’ятають твій рукав на моїй долоні. Місто не питає. Просто дивиться. І веде мене далі по вулицях, де ми були разом. [Pre-Chorus] Я проходжу там, де ти колись сміялась. І все лишилось. Тільки нас нема. Порожній автобус ще стоїть на світлі. А в голові твій голос не стиха. [Chorus] Люди зникають. Місця лишаються. Місця лишаються. І все повертається. Люди зникають. А вулиці пам’ятають. А вулиці пам’ятають те, що не сказали ми. [Verse 2] Вночі беру холодну каву з автомата біля вокзалу. Смак такий собі, але тримає. На екрані — наш чат. Внизу — «чернетка». Знов не натиснув «надіслати». І, мабуть, вже не натисну. Бо що тепер. Ми розійшлись тихо, без сцен і без криків. Просто в один день стали далекими. Але є кут будинку, де ти чекала мене. Є маршрутка, що пахне дешевим теплом і дощем. Є сходи, де я стояв і не знав, що сказати. І це живе в мені краще за всі пояснення. [Pre-Chorus] Я проходжу там, де ти колись сміялась. І все лишилось. Тільки нас нема. Порожній автобус ще стоїть на світлі. А в голові твій голос не стиха. [Chorus] Люди зникають. Місця лишаються. Місця лишаються. І все повертається. Люди зникають. А вулиці пам’ятають. А вулиці пам’ятають те, що не сказали ми. [Bridge] Я не шукаю ні причин, ні винних. Просто йду собі через спляче місто. Іноді легше не дзвонити зовсім, ніж знову торкнутись того, що вже було. Мокрий асфальт тягне вчорашній слід. Світло у вікнах гасне по одному. Я дійду додому. Але це місто ще довго триматиме твоє ім’я. [Final Chorus] Люди зникають. Місця лишаються. Місця лишаються. І все повертається. Люди зникають. А вулиці пам’ятають. А вулиці пам’ятають те, що не сказали ми. [Outro] Місто спить. А я йду. Мокрий асфальт. Порожня зупинка. І десь між вікнами ти ще є.
