Шматочки щастя

Щастя не падає з небес, Його не створять сто чудес. Воно складається з дрібниць, Із сотні непомітних рис. Коли є сили просто жить, І тіло більше не болить. Коли здорові всі свої, І є до кого йти з пітьми. Є дах, є хліб, є теплий дім, Є справа, що тримає ритм. Є гроші — рівно стільки, щоб Не жити страхом кожен крок. Щастя — не свято без кінця, Це ціле з тисячі частин. У кожного свої місця, Та сенс у кожного один. Щастя — коли усе своє Поруч живе і не болить. Коли для завтра сили є, І є заради чого жить. Коли є час не поспішать, І право просто полежать. Коли не треба все встигать, І можна день не рятувать. Комусь потрібен океан, Комусь — дорога і вокзал. Комусь — балкон і теплий чай, Комусь — щоб день не поспішав. Щастя — не свято без кінця, Це ціле з тисячі частин. У кожного свої місця, Та сенс у кожного один. Щастя — коли усе своє Поруч живе і не болить. Коли для завтра сили є, І є заради чого жить. Якщо одна з опор тріщить, Усе навколо вже болить. Бо щастя складене з частин, І сенс у кожної один. Не вічний сміх, не вічний рай, Не безтурботність через край. Важливо, щоб тримався лад, І щоб не тягнуло назад. Не треба міряти його Тим, скільки маєш ти всього. Бо можна мати цілий світ, А всередині — самий лід. А можна мати небагато, Та знати, де на тебе ждуть. І мати сили вранці встати, І знати, для чого живуть. Щастя — не свято без кінця, Це ціле з тисячі частин. У кожного свої місця, Та сенс у кожного один. Деталі різні — сенс один: Щоб цілим був твій власний світ. Щоб було з ким, навіщо й де, І завтра теж хотілось жить.