Світ снів

Ми вступили в володіння Снів чудових, чар таємних. Проведи нас без блудіння По просторах диких, темних, Де блукають дивні мрева. За деревами дерева Мимо, мимо вдаль несуться, Кручі корчаться і гнуться; Онде бескети носаті Захропіли, лігши спати. Між каміння, баговиння Чуть струмочків дзюркотіння. Щось рокоче, щось воркоче, Мов кохання шепт урочий, Раювання сни чудові, Спів надії, спів любові! — Оддається скрізь луною, Казковою давниною. Шугу! Пугу! Скрики, зойки… Сич і пугач, чайки й сойки — їм незмога сю ніч спати… Чагарями скачуть жаби — Товстопузі, довголабі! Ось гадючиться коріння І крізь ріння, й крізь каміння; Дивовижні їх сплетіння Мов зібрались нас хапати: Пручать скрути, ніби спрути, Щоб мандрівців затягнути. Долом мшавим, колом млавим Миші, миші сунуть плавом, Незліченні, різноцвітні! А на кожнім горнім плаї Світляків рясніють зграї, Щоб зблукались мимохідні.