Good morning, my sweet dear, This moment feels so bright and clear. I’m on the train, already seated, My gaze with joy is now completed. The beauty that I see outside, I simply must with you confide. I’m looking in one single way, The sun hangs low to start the day. A giant orange in the sky, So magical, surreal and high. This beauty, joy so pure and red, Enchants the heart and clears the head. I want to share it all with you, So your day feels bright and new. Check and send — the message flies! Now I wait for her replies. She’ll be glad to read this note, Perhaps she’s on a break remote. She works in public service, true, Might like a playful line or two. In uniform, my darling shines, So lovely in those formal lines. Her work is tough, her hours long, Yet she stays cheerful, kind, and strong. Cheerful, kind, and smiling still. (Cheerful, kind, and smiling still.) She’s replying — I can see! Her words are coming back to me. What is it that my darling wrote? Am I dreaming this harsh note? [young female] «Ти мій дивак, мій світлий день… Мені твій ранок гріє тінь. Тут все у пилу й у бігу, Та твої слова — як тихе лігво, Де можна видихнуть на мить, Згадати, що ми ще живі. Тут стрес здирає зайву шелуху, І я ясніше все чую й бачу: Твоє тепло, твою добру руку — Це те, що справді має значення. Дякую, що в будні ці суворі Даруєш погляд на чудовий ранок, На світ, який іще не згорів.» Вона сміється тихо далі: «І рукавички від тебе… любий, так вдало. Вони бережуть мої долоні — А я ж їх хочу вберегти для тебе, Щоб ти цілував кожний палець знову, Коли усе це стане димом і сном.» Я знов дивлюсь в єдину сторону, І день вже дихає любов’ю новою. Сонце низьке торкає край небес — І я мовчу… але від щастя, не від сліз.
