Над життям – Григорій Чупринка

Про давню любов я не можу співать — Стискаються груди з одчаю! Я можу лиш свято, так свято мовчать І плакать самотно без краю. Я ніччю літаю в надземні краї, Позбувшись земного одчаю, І вищою силою образ її Яскраво в душі воскрешаю. Я більше не вірю, не вірю в життя! — Люблю я художні ті мрії, Що в ніжних картинах буття-небуття Вертають часи дорогії.