Le soir tombe lentement sur les toits gris… hein, Y a des oiseaux roses qu’on n’attendait pas ici… hein, Ils dansent dans l’air comme un vieux refrain… hein, Et le vent fait semblant de ne rien dire… hein. Ça brille un peu trop pour des rêves tranquilles… hein, Ça fait du bruit mais personne capte vraiment… hein, On regarde ailleurs, genre tout va bien… hein, Mais les ombres bougent doucement… hein. Les flamants passent au-dessus des villes… hein, Ils laissent des traces, discrètes, fragiles… hein, Personne ne rit, personne n’applaudit… hein, Mais ça change quelque chose dans la nuit… hein. Dans les rues, les gens parlent à voix basse… hein, Comme si le ciel avait changé de place… hein, Un battement d’ailes, et puis plus rien… hein, Juste un silence qui en dit long… hein. C’est pas un spectacle, c’est pas un jeu… hein, Même si ça ressemble à un drôle de feu… hein, On garde les yeux un peu fermés… hein, Mais au fond, tout est déjà marqué… hein. Les flamants passent sans dire pourquoi… hein, Ils dessinent des lignes que tu vois pas… hein, C’est pas la fête, c’est pas la joie… hein, Mais ça fait réfléchir, parfois… hein. Et si demain tout redevient calme… hein, On dira juste «c’était le vent»… hein, Avec un sourire un peu bancal… hein, Comme ceux qui savent mais parlent pas… hein. Les flamants… ils ont trouvé la route… hein, Même quand certains disaient «jamais»… hein, On va pas en faire toute une histoire… hein, Mais quand même… ils sont passés… hein. ------------ Вечір повільно падає на сірі дахи… еге ж, Є рожеві птахи, яких тут не чекали… еге ж, Вони танцюють у повітрі, мов старий приспів… еге ж, І вітер удає, ніби нічого не каже… еге ж. Це блищить занадто яскраво для тихих снів… еге ж, Шум є, але ніхто по-справжньому не вловлює… еге ж, Ми відводимо погляд, ніби все гаразд… еге ж, А тіні повільно рухаються… еге ж. Фламінго пролітають над містами… еге ж, Вони лишають сліди — тихі, крихкі… еге ж, Ніхто не сміється, ніхто не аплодує… еге ж, Але це щось змінює вночі… еге ж. На вулицях люди говорять пошепки… еге ж, Наче небо змінило своє місце… еге ж, Помах крил — і вже нічого… еге ж, Лише тиша, що говорить більше за слова… еге ж. Це не вистава і не гра… еге ж, Хоч і схоже на дивний вогонь… еге ж, Ми трохи заплющуємо очі… еге ж, Та в глибині все вже позначено… еге ж. Фламінго пролітають, не пояснюючи чому… еге ж, Вони креслять лінії, яких ти не бачиш… еге ж, Це не свято і не радість… еге ж, Але іноді змушує замислитись… еге ж. І якщо завтра все знов стане тихим… еге ж, Ми скажемо лише: «то був вітер»… еге ж, З трохи кривою усмішкою… еге ж, Як ті, що знають, але мовчать… еге ж. Фламінго… вони знайшли дорогу… еге ж, Навіть коли дехто казав «ніколи»… еге ж, Ми не будемо з цього робити історію… еге ж, Але все ж… вони пролетіли… еге ж.
