Гімн Ейрені та Горлицям (2 ver.)

О, Ейрено, тиха царице подиху, Що входиш без грюкоту і прапорів, Там, де ти ступаєш, Зброя втомлюється бути собою. Ти не зупиняєш час — Ти дозволяєш йому дихати, І рани знаходять спокій, Бо їм більше не треба кричати. Горлиці твої сходять, мов теплі думки, Їхні крила — як руки без наміру, Вони не ділять небо, Вони ділять тишу. Їхнє воркування — не сон, А згода бути поруч, Не злитись — а чути, Не перемагати — а жити. Ти несеш не забуття, а пам’ять без гніву, Не кінець, а продовження, Під твоїм поглядом Навіть камінь згадує траву. Ейрено, що приходиш після бурі, Але не як слабкість, А як сила, що не мусить доводити, Прийми наш подих і наші руки. Навчи нас берегти просте: Хліб на столі, світло у вікні, Голос без страху, Дорогу без тіней. Поки горлиці літають низько, І світ ще слухає тишу, Будь із нами, Ейрено, І нехай мир буде живим. 🌿🕊