
Ти – неначе літні зорі
Ти – неначе літні зорі Ти як запах асфальту після дощу Покохав я тебе так прозоро Що гадав вже і не відпущу Я з тобою поринув у море Хоч до цього боявся води Я з тобою готов був до всього Лиш одне благав – не підведи Я дивився в смарагдові очі І відлуння чекав своїх слів Та самотьної темної ночі Я нарешті усе зрозумів Твоя врода – страшенне прокляття Твоя врода – великий тягар Ти не хочеш з одним існувати Бо гадаєш що втратиш свій дар Намагаючись всіх замінити Я себе у тобі загубив І не зміг я нічого змінити Тож я просто тебе відпустив Та самотьно втопаючи в морі На останок я все ж прокричу Ти – неначе літні зорі Ти як запах асфальту після дощу

