[Style: Dramatic Classical Opera, Tragic Choral, Heavy Orchestral Crescendo] [Symphonic Intro] [Verse 1] Іржа роз'їдає свячені мечі, Забуті скульптури холонуть у храмі. Ми клялися світлу у тихій ночі, Та серце скували залізні кайдани. Де віра горіла, мов праведний щем, Тепер оселилась глуха ентропія: Під тягарем лат і мовчазних дилем У попелі гасне остання надія. [Verse 2] Стоїть паладин на руїнах молитв, Очима сліпими вивчає безодню. Затихнув останній, розпачливий бій, Та вирок небес опадає сьогодні. Забуто прощення, відкинуто жаль, Лишились гордині криваві скрижалі. Ми стали катами, що дивляться вдаль, Шукаючи чистість у випаленій сталі. [Chorus] Прокляття святих — не загинути враз, А бачити, як розпадається дух! Коли замість сяйва лишається прах, А праведний поклик глушить, наче обух! О Світло, згасай у холодній порі, Вмирають догми сліпого знання! Паладини сходять у чорні вогні, Де ця ентропія ковтає святе каяття! [Verse 3] Тлін точить обладунок, сиплеться герб, Душа дерев'яніє від вічного холоду. Той меч, що колись боронив від халеп, Тепер вимагає покари і голоду. Хто бився зі злом — перейняв ту отруту, Зробив із чесноти залізний капкан. Ніхто не помітив пекельнії пута, Коли на вівтар сів святий тиран. [Chorus] Прокляття святих — не загинути враз, А бачити, як розпадається дух! Коли замість сяйва лишається прах, А праведний поклик глушить, наче обух! О Світло, згасай у холодній порі, Вмирають догми сліпого знання! Паладини сходять у чорні вогні, Де ця ентропія ковтає святе каяття! [Outro] (Operatic Soprano & Deep Choir) Requiem lux... Броня без душі. Залізо... і ніч. Requiem...
0/500