Леся Українка - «Стояла я і слухала весну…»

Стояла я і слухала весну, Вона ішла ясна, благословенна. І кожну квітку будила в одну мить, І кожна пісня знов була натхненна. Весна несла проміння над полями, Торкала світло кожної ріки. І я стояла в тиші під вітрами, Що грали в гіллі, мов живі струни. Вона сказала: “Підведися, земле, Прокинься, серце, час іти здаля. Бо в кожній зливі, в кожному ранкові Живе сила тих, хто оживляє поля.” І я всміхнулась — голос весняний Летів легкий між пагорбів і нив. Стояла я і слухала весну… І все навколо грало й оживало.