Катерина Бабкіна - Вона каже

Spoken Word, Cinematic, Emotional, Atmospheric

March 3, 2025 at 6:51 AMv4

[Style] [Spoken Word, Cinematic, Emotional, Atmospheric]
[Mood] [Reflective, Melancholic, Hopeful, Introspective]
[Instruments] [Soft Piano, Deep Strings, Subtle Percussion, Ambient Synths]

[Intro: Soft piano chords fade in, accompanied by distant ambient textures.]

[Verse 1: Delicate strings enter, setting a somber yet warm atmosphere.]
"Вона каже – я справді нічого не пам’ятаю, окрім весни.
Можливо, наші риби були тоді мертві, хліби прісні,
можливо, над нами тріскали шви і розходився неба крій,
але ми були молоді, живі і повні надій."

[Verse 2: Light percussion subtly builds, adding depth to the reflection.]
"Вона каже – я дійсно нічого не боюся, окрім часу.
Я так довго збирала весь той вантаж, що тепер несу,
усі ці стоси листів, переліки зброї, списки імен –
що втрачати стало просто звичкою на щодень."

[Bridge: Strings swell gently, carrying an air of resilience and warmth.]
"Ти питаєш, чи я пам’ятаю смерть, а я пам’ятаю тепло.
Все, що з нами було, вже все одно із нами було.
Ми пройшли над вогненним проваллям і вийшли у вічну ніч,
але я навіть там керуюсь на сяйво рідних облич."

[Verse 3: Ambient synths shimmer softly in the background, reinforcing introspection.]
"Слухай, каже вона, пам’ять не має цілей чи зобов’язань.
Ти питаєш мене про війну – прошу, перестань,
я не пригадаю вже навіть імені свого до пуття.
Я взагалі не знаю в житті нічого, окрім життя."

[Outro: Music gradually fades, leaving only the soft echo of piano notes and distant ambience.]

[Style] [Spoken Word, Cinematic, Emotional, Atmospheric] [Mood] [Reflective, Melancholic, Hopeful, Introspective] [Instruments] [Soft Piano, Deep Strings, Subtle Percussion, Ambient Synths] [Intro: Soft piano chords fade in, accompanied by distant ambient textures.] [Verse 1: Delicate strings enter, setting a somber yet warm atmosphere.] "Вона каже – я справді нічого не пам’ятаю, окрім весни. Можливо, наші риби були тоді мертві, хліби прісні, можливо, над нами тріскали шви і розходився неба крій, але ми були молоді, живі і повні надій." [Verse 2: Light percussion subtly builds, adding depth to the reflection.] "Вона каже – я дійсно нічого не боюся, окрім часу. Я так довго збирала весь той вантаж, що тепер несу, усі ці стоси листів, переліки зброї, списки імен – що втрачати стало просто звичкою на щодень." [Bridge: Strings swell gently, carrying an air of resilience and warmth.] "Ти питаєш, чи я пам’ятаю смерть, а я пам’ятаю тепло. Все, що з нами було, вже все одно із нами було. Ми пройшли над вогненним проваллям і вийшли у вічну ніч, але я навіть там керуюсь на сяйво рідних облич." [Verse 3: Ambient synths shimmer softly in the background, reinforcing introspection.] "Слухай, каже вона, пам’ять не має цілей чи зобов’язань. Ти питаєш мене про війну – прошу, перестань, я не пригадаю вже навіть імені свого до пуття. Я взагалі не знаю в житті нічого, окрім життя." [Outro: Music gradually fades, leaving only the soft echo of piano notes and distant ambience.]