Неси свій хрест! Не кажи, що важко…

Неси свій хрест! Не кажи, що важко… Комусь цієї миті в сто разів складніше… Але не носивши ближню сорочку, Судити його гріхи повік не смій… Не витоптавши в його ногах дорогу, Ти про його помилки не суди… Носи в собі не гнів на світ, а Бога... І навіть якщо немає сил – іди! Неси свій хрест, коли туга стискає Твоє хворе серце до крові. Коли тебе зневіра з'їдає, І, здається, що у світі немає кохання, Собі тверди, що щастя є у світі, Адже це не обман, і воно є… Наприклад, мама, дім, сім'я та діти… Кохання завжди із щастям заодно! Неси свій хрест, коли друзі стріляють У твою хвору спину, у скрутну годину… Так Бог тебе від тих визволяє, Хто міг зрадити болючіше в сотні разів... Коли ти хочеш нової квартири, Кричиш «Молитви Богові не чути», Він зробить, що ти захочеш миру В країні, що вмирає від війни! Неси свій хрест! Чужий не приміряючи… Як стати дельфіном птаха не вчи… Та якщо мільйон свічок згоряє, То їх врятує вогонь однієї свічки. Отак і ти, тепла віддай трохи, І нічого не вимагаючи повернути, Відчуєш, як багато у серці Бога. А хочеш бути щасливим, отже – будь…