Моя любов бринить – Василь Грінчак

Моя любов бринить, немов струна, То журиться, то кличе опівночі, А ти не чуєш і прийти не хочеш, Вона для тебе дивна і сумна. Які печальні і тривожні очі, Яка в них часом туга вирина, Коли ти, юна, світла, чарівна, Від мене відвертаєш зір дівочий. Не раз казав я серцю: зупинись! На ту красу чудовну не дивись! Та чомусь в мене серце неслухняне. В любові квітне і з любові в’яне, Рве павутиння, знову оживає І знову з туги, мов струна, ридає…