Гімн Дев’ятьом Музам (2 ver.)

О, Музи світлі, доньки Пам’яті глибокої, Що з джерела Гелікону напуваєте словом, Зійдіть єдиним хором — Не дев’ятьма тінями, а єдиним диханням. Лебідь Калліопи розгортає крила величі, І мова стає важкою, як доля героїв. Журавель Кліо креслить коло над часом, І пам’ять не гине, а повертається. Ворон Мельпомени здіймається з ночі, Несучи правду, що болить, А жайворонок Талії сміється в світлі, Щоб серце не тріснуло від тягаря. Соловей Евтерпи розсипає звук, І повітря вчиться співати, Ластівка Терпсихори ріже простір рухом, І тіло згадує, що воно — ритм. Сова Уранії ширяє серед зір, Де тиша важливіша за слово, Голуб Полігімнії несе молитву, Що звучить між ударами серця. І з ними — лебідь Ерато, Де бажання не соромиться світла, Бо любов — теж знання, І пісня — теж шлях. І ось вони злітають разом — Лебідь і журавель, ворон і жайворонок, Соловей, ластівка, сова й голуби — Не зграя, а знак. І небо наповнюється сенсом, І слово знаходить форму, І людина згадує, Що вона — та, хто слухає. О, Музи, залишіться — У подиху, у жесті, у пам’яті, Поки птахи літають, І світ ще співає. 🎶✨