Song Cover Image

Вже котрий день на дворі злива, тривожит

[instrumentale interlude] Вже котрий день на дворі злива, тривожить мої почуття, і так вразливо, так вразливо звучить мелодія життя, поглянув... холодом повіє, вікно від вітру заскрипить, і понесе мене де мрії, я забуваюся на мить... десь там далеко, десь далеко, де далечінь на взмах руки, мені так лагідно і легко, позаду всі мої роки... моя прекрасна королево, моя ти дівчино свята, моя ти юності лілея, моя любов на все життя... таке буває, не буває, ми поруч двоє скрізь роки, вже осінь листя розкидає, а нам весняні сняться сни... навчився в мріях я літати, і дощ постукує по шклі свою мелодію кохання, свої хвилини на землі, і так замрійливо відносить у ті далекі почуття, у наше літо... шепче осінь ще десь заховані слова... і ми такі, такі щасливі, ще юність ходить по землі, і літня злива, літня злива, і губи з присмаком душі, ти свою посмішку ховаєш , а я її краду, краду, слова слова все забувають, тебе я дівчино люблю... і скрізь життя де все промокло, зостались наші почуття, які солодкі наші кроки, кружляє осінь золота, і дощ цілує твої губи, а я цілую над усе, такої осені не буде, дощ за вікном, паде, паде.... Вже котрий день на дворі злива, тривожить мої почуття, і так вразливо, так вразливо звучить мелодія життя... [instrumentale interlude]