[intro] Люди — дуже дивні істОти, Кожен чогось у житті прагне , Кожен у своЄму клопОоті Чого немає — те знайде... Час і життя надто стрімко Як вода у пісок, утікАає? Не дивує чомусь це - нікого, Та й уваги, ніхто не звертає Не треба втікати від себе, Є шанс у халепу вляпатись Порятунку не буде на небі, В раю навіть — не врятуватися Шкода, що кожен як равлик Вважає себе самостійним, Коли дах з голови "злітає" Увесь світ, а не сам — чомусь винен... Як прикро....
