ПРИСЯГА «ОСТАННЯ МЕЖА» (2 ver.)

Ми стоїмо там, де закінчується імперія і починається відповідальність. Ми — край, який називали останнім. Ми — земля, яку вважали провінцією. Але тут не вмерла пам’ять. Тут не зникло ім’я. Тут Традиція не перервалась. Клянемося берегти Живе Джерело, не для слави, не для трону, а для тривання. Клянемося не міняти сенс на форму, пам’ять — на вигоду, межу — на спокій. Ми не беремо спадщину — ми її продовжуємо. Ми не кличемо імперій — ми переживаємо їх. Остання межа — перше спадкоємство. Останні — зберігають перше. Ми стоїмо. І доки стоїмо — Джерело живе.