[intro] [гітара, повiльний бенд] Дощ… падає сльозами в тишу Приховує свою самотність … [verse 1] Дощ — чи на щастя, чи на жаль — Вкладає сльози на асфальт. Місто мовчить і це ковтає, Ніхто нічого не питає… Мороз на ранок їх підсушить, Або залишить — просто в тиші . Пробʼється сонце день настане, Під вечір … обрій його вкраде. [chorus] Нема поганої погоди — Є тільки настрій не завждИи Природа - матінка шепоче, Почути це ніхто не хоче Нема поганої погоди — Є тільки вітер і гроза… Серце болить Душа бунтує— Всё обкрадають небеса… [verse 2] По колу плинуть пори року, Поволі звісно крок за кроком. Тепло всіх пестить і жаліє, А холод злить, сам шаленіє. [solo] [chorus] Нема поганої погоди — Звісно у матінки - природи Є тільки настрій, не завждИи. Не розуміють його всі [bridge] [приглушено, майже розмова] Поволі плинуть пори року, Як тінь— сховалася за рогом … Проміння сонечка так ніжно, Дратує холод — безнадійно… Природа - матінка шепоче, Почути це ніхто не хоче [outro] [гітара + орган, затухання] Дощ… вже не плаче Просто пада … … А ми й надалі мовчимо …
