Така божа воля.... Минають дні, минає літо, А Україна знай горить, Гуляють хмари, сонце спить.... Не спинила хуртовина Пекельної кари.... Грілись на пожарі... Рай та й годі! А для кого? Для людей. А люде? Не хотять на його й глянуть, А глянуть — огудять, Сонця мало, рясту мало. І багато хмари. Пекла мало!.. Люде! люде! Коли то з вас буде Того добра, що маєте? Чудні, чудні люде!
