Гімн Ніке та її птахові Феніксові (2 ver.)

О, Ніке крилата, подиху битв і звершень, Ти сходиш не лише після удару — Ти народжуєшся в рішенні Й у серці, що не відступило. Ти — не крик натовпу і не блиск меча, Ти — мить, коли страх втрачає владу, Коли крок іде вперед, Навіть якщо земля ще горить. І Фенікс твій здіймається з попелу часу, Птах без поразки, бо знає кінець, Його крила — вогонь пам’яті, Його політ — обіцянка повернення. Він згорає не від слабкості, А від надміру життя, Щоб знову стати світлом, Коли світ потемнів. Там, де інші рахують втрати, Ти рахуєш підйоми, Бо перемога — не відсутність падіння, А здатність злетіти знов. Ніке, що вінчаєш не лише сильних, А витривалих, Поклади лавр не на чоло, А в серце. Навчи нас перемагати без спустошення, Горіти — не зникаючи, Пам’ятати поразку Лише як форму дороги. Поки Фенікс здіймається над згарищем, І попіл ще теплий, Будь із нами, Ніке, І нехай перемога буде живою