
[instrumentale interlude] З обрАзи помінялося лице і осінь задощила, задощила, і холодом з під вій її несе, а вчора так горнулася любила. Дощить дощить, туман красу краде, і сивина вже личить тобі осінь, ох молодість, ох молодість ти де, і з вітром вечорами так голосить. І сонце заспокоїлось висить, дари з подолу висипала в просідь, болить, враз спотикається, болить, ну що поробиш, а дожила в осінь. А хтось в обіймах місяця живе, а хтось давно вже зірочка на небі, а ти вдихнула те життя святе, воно тобі і твоїм внукам треба.. Ох осінь моя, осінь золота, пригорнуся і разом так файненько, а за вікном розвиднілась краса, і павутина в очі - моя ненька... В спокої ще добро в серцях живе, і молодість не думає про осінь, гладеньке, поціловане лице, а день і ніч лиш спогади відносять... [instrumentale interlude]

