
[instrumentale interlude] Загорілись вогні не злічиити, вечір губить всі звуки й слова, мене місто навчило любити, моє місто якого нема... Я пройдусь по вечірній алеї, я по сутінках вулиць пройдусь, я зумів тут себе загубиити, як я міг, я туди не вернусь... Усе давне, забуте знайоме ось поріг, в дім мені не зайти, тут дитинство як сонячний промінь, тут росли ми з тобою, росли... Закричати, щосили кричати, друзів, друзів дзвінкіі голоси, як у мрії свої вибігали, запроси мене час, запроси.. А хвилини як прохані гості, літній вечір я йду навмання, я проходив тут тисячі кроків, інша муза тут зовсім була.. Моє місто, якого не має, як мені тебе знову знайти, як кохана мене обіймаєш, нам тут затишно, наші роки... і уява зникаає, зникаає, у туманах загублені сни, моє місто якого не має, а ми разом з тобою росли... ліхтарі яких тінь розбудила, посміхнулися оком мені, будь щасливий, всі будьте щасливі, кроки кроки, по рідній землі... Загорілись вогні не злічиити, вечір губить всі звуки й слова, мене місто навчило любити, моє місто якого нема... [instrumentale interlude]

