1 куплет Читаю про Африку — дим над стежиною в’ялий, Як жити без формул, відчувши усе без слів? Там люди ідуть, за подихом вічної далі, Бачать суть у кожнім дні. 2 куплет У них ані схем, ані графіків, ані мап, Та мудрість у жестах, у погляді, у вогні. І серце шепоче дорогу, де тиша — храм, Коли довіряєш не розуму — глибині. 3 куплет А тут, у містах, інтелект зростає, як мур, У схемах, у кнопках — душа все ховає слід. Та серце складніше за сотні цифрових структур — Воно ще горить, ще болить, вірить і тріпотить. 4 куплет Нехай вже народжується розум в німоті, Що здатен за тебе рішати — мов би пророк. Та досі не вміють машини тримать в житті Той біль і любов, що несе наш людський урок. 5 куплет Тож якщо когось "розумнішого" світ знайде — Я виберу те, що не зможе забрать прогрес: Здатність мовчати, коли правда вогнем гряде, І серце тримати — без жодних броні й чест.
