[intro] Скаженіють люди, немов ті собаки, Хто втрачає розум, Бо злий і пихатий Хтось його не має, лиш безмежні статки, Які із нахабством Навчилося красти Хтось не вірить в казку Й зовсім не читав їх Про честь, добро й ласку Звісно ж нема й гадки Навіть божевілля – це не страшна вада Як ота спокуса, до грошей і влади... [bridge] Та своє сумління не згубиш, як маєш, Очі не заплющиш брехню, не сприймаєш [outro] У житті гадаю, як на довгій ниві Хто в сльозах нещасний, З грошима - Щасливий! [solo] [sorus] Хтось не вірить в казку Й зовсім не читав їх Про честь, добро й ласку Звісно ж нема й гадки
