[Verse 1] В умовах болю і плачу, в умовах кризи, Коли вже й сльози не течуть, коли скрізь ризик, Коли блакитні небеса горять вогнями, Коли крик рветься, нароста, коли б до мами… До серця ніжного, до рук торкнутись живо, Коли кохана: «Я люблю!» — шепоче щиро, Коли світанком ясний день тебе стрічає, Коли ти знаєш, що живеш, тебе — немає… [Pre-Chorus] А після бою — тиша білих стін, Шприци, і трубки, і бинти медичні… Там ангелом з’явилась медсестричка, Там є турбота. Там відсутній біль. [Chorus] Тож прийди сюди Побачити рани Тож прийди сюди Зрозуміти війну І відчути, який цей біль мамин Та її незрівнянну біду [Verse 2] Та він чужий, цей простір, — не той бліндаж, Не той окоп, де всі свої і рідні, Де краплею води ділитись згідні, Де все природне — і Україна там. І ти горланиш всупереч усьому, Твій голос — наче гуркіт грому: «Мамо, там мої побратими, Мушу бути із ними!» [Pre-Chorus] У лікарняних палатах у тиші Спогад серце проймає до дна. У думках — побратими з позицій І жорстока та справжня війна. [Chorus] Тож прийди сюди Побачити рани Тож прийди сюди Зрозуміти війну І відчути, який цей біль мамин Та її незрівнянну біду [Bridge] Ти прийди в цю палату. Побудь там, де герої. Де біль, та не жаль. Не про справи успішні там думай, І вершин своїх не уявляй. А в реальність упадь з головою Там, де серце мовчанням кипить. В цій палаті є справжні герої. Там нескорений люд. [Final Chorus] Тож прийди сюди Побачити рани Тож прийди сюди Зрозуміти війну І відчути, який цей біль мамин Та її незрівнянну біду Тож прийди хоч на мить Побудь там, де герої Тож прийди хоч на мить І послухай тишу Там нескорений люд Там і правда, і сила Там живе Україна У палаті героїв
