Життя — як книга, що старіє із часом, І кріпне згодом, мов марочне вино. Стає міцніше від щоденних стресів Для кожного — це, звісно, не кіно… Та хтось пірнає у потаємні мрії І хоче мати на це вплив, Але, як дурень, у мріях багатіє І переконаний, що він правий. Та правда, як полин, гірка й корисна — Не всім допомагає, як болить. Але можна зробити щось навмисно — Зроби добро — воно віддячить, Як не відразу — то пізніш… Чому ніхто не любить правди в очі, І гнівом переповнений тоді? Бо не правий, а дуже цього хоче І залишається в полоні своїх мрій… Роби добро — воно віддячить, Можливо, не відразу — то пізніш… Зроби добро… Навіть коли болить.
