
Як останню у світі картину домалЮють та в рУрку складУть, кольори сполотнІють і згИнуть, і арт-крИтики мОдні помрУть, Ми спо-чИ-не-мо в мріях химЕрних На еОн або, мОже, і два, Поки Бог не поклИче нас, вІрних, бо приспІла робОта новА. НагорОда нам буде задАча чесно місце посІвши своЄ, малювАти всі речі, як бачим, бо у Бога все є так, як є. Так, як є! бо у Бога все є так, як є. І тоді, нетерплЯчі й весЕлі, Сядьмо всі на стільці золоті, щоб як пЕнзлі, вмочАти в весЕлки неслухнЯні комЕтні хвости, ПозувАти нам бУдуть сумлІнно МагдалЕна, ПетрО і ПавлО, І бадьОрі у праці невпИнній Будьмо, скільки би ер не спливлО. Нагорода нам буде задача чесно місце посівши своє, малювати всі речі, як бачим, бо у Бога все є так, як є. Так, як є! бо у Бога все є так, як є. І пан Бог нас похвАлить, хорОших, і карАтиме нас лише він, бо ця прАця не бУде за гроші чи за слави омАнливий тлін. Нагорода нам буде задача чесно місце посівши своє, малювати всі речі, як бачим, бо у Бога все є так, як є. Так, як є! бо у Бога все є так, як є.

