Гімн богині Афродіті та її голубці (1 ver.)

О, Афродіто, народжена з піни світлої, Де море цілує берег у вічнім теплі, Ти йдеш, і серця, мов хвилі слухняні, Знаходять ритм у твоїй тишині. Ти — подих бажання, що ніжніший слова, Ти — сила, що зводить богів і людей. Не мечем ти володієш, а поглядом ясним, І світ підкоряється красі твоїй. Поруч з тобою — голубка біла, Легка, як обітниця, тиха, як сон. Її крило — це знак поєднання, Її серце — любові закон. Вона несе мир між тілами й душами, Між тим, хто шукає, і тим, хто чека. В її польоті — довіра й ніжність, В її погляді — вічна рука. О, Афродіто, навчи нас любити Без страху, без влади, без пут. Хай буде бажання не раною, а світлом, Що веде нас туди, де приймуть і ждуть. Хай цей гімн здійметься разом із хвилями, Де піна шепоче твоє ім’я: Слава Афродіті — володарці кохання, І голубці — її знаку життя.