О, Малі богині, що не маєте статуй, Бо ваші храми — це миті, Ви не сидите на тронах, Ви стоїте між подіями. Ви — не грім і не закон, Ви — пауза, без якої слово ламається, Дихання між ударами серця, Тиша, що не дає світові розсипатись. Ти, Алетейє, правдо без прикрас, Що не кричиш — і тому чутна, Ти входиш, коли брехня втомилась, І світ стає простішим, ніж ми боялись. Ти, Пасіфеє, солодка втомо, Що змиває зайве зі свідомості, Ти закриваєш очі не як втечу, А як шлях. Ти, Гемеро, світло будня, Що не потребує слави, Ти піднімаєш день, Щоб він не впав у ніч назавжди. Ти, Ейлейфіє, що стоїш біля порогів, Не тільки народжень, а й рішень, Ти знаєш, як болить перехід, І не відвертаєшся. Ти, Тіхе, мінлива, як подих, Не ворог і не рятівниця, Ти вчиш смирення без приниження, Бо світ — не контроль, а рух. Ти, Пейто, лагідна сила слова, Що не тисне, Ти знаєш, що переконати — Це дозволити іншому зрозуміти. О, Малі богині, Ви тримаєте світ за нитки, Які ніхто не бачить, Але всі рвуться без вас. Залишіться з нами — У дрібному, у буденному, у тихому, Поки хтось ще слухає, І світ ще тримається. 🕯🌿