[Verse 1] Цар хробакíв, коли його́ за го́лову блоха́ вкуси́ла, Тро́хи з ума́ зійшо́в, а по́тім, ... і кабíну геть від глу́зду понесло́... І він ріши́в, знахо́дячись в тако́му ста́ні, Що хробака́м, де гніздува́лося його́ кубло́, Землí вже ду́же ма́ло ста́ло, І тре́ба перери́ти все село́. [Verse 2] А по́руч, де висо́кий ріс лопу́х, Стоя́ло мíсто — мураши́ний край. Дійшо́в до них ото́й недо́брий слух — І ко́жен кри́кнув: - Дов-га-срá-ка, не пуска́й! [Verse 3] «Цей пі-до-рáс розри́є наш райо́н!: — Гука́в із пá-гор-ба стари́й мура́ха, — Він скрізь наги́дить, рознесе́ ва-лóм, І перери́є все тут, су́чий ма́ха! [Chorus] Збира́йте вíйсько! Гострíть жва́ли й ла́пи! По́ки ця дрянь не поповзла́ в дворы́, Схопíть за ду́пу цю гидо́ту дов-га-срá-ку, Щоб він забу́в доро́гу до гори́! [Verse 4] Збира́йтесь в ку́пи! та же-ні́-те його́ да́лі! Заго́ним су́чку хробакíв в глибо́кі рви, Хай той хроба́че здо́хне у крива́вім за́лі, І мор підко́сить його́ наза́вжди! [Bridge] Бо як пусти́ти хробака́ до дво́ру — Він пе-ре-ко́-па-є усе́ до дна. Сього́дні се́-ло, а за́втра го́ри — І не залиши́ться від свíту ні зерна́!» .... [Chorus] І ко́жен кри́кнув: - Дов-га-срá-ка, не пуска́й! (І ко́жен кри́кнув: - Дов-га-срá-ка, не пуска́й!) [Outro] Хай До́в-га-срá-ка здо́хне у крива́вім за́лі, І мор підко́сить його́ наза́вжди!
0/500