Зима…

[Intro] (Spoken, low, close to mic, trembling voice, building tension) Зима… лютує… не на жарт… Мороз рве душу… сніг ховає все… [Verse 1] Зима лютує якось не на жарт, Морозний вітер, сніжні хуртовини Комусь на радість, а комусь на зло Від чого щонайменше очманієш Коли під ковдрою засуджуєш зухвалість й зло Й нічого вже на думку не спадає Хіба, що втома від надмірного «спання» Лінь та байдужість, вищого гатунку [Verse 2] Хто до проблем себе спиною поверта Тремтить за свою шкіру в порятунку Найгірше це кудись за мить зника, Найгірше бо на те не маєш впливу, Бажання вижити природно виника Банальне і святе, чомусь не дивно… Прикро на жаль, але це сьогодення, Біль, сльози, рідних і близьких Всіх тих кого уже живих нема, Й не повернути їх, найбільш шкода .. [Chorus] (Emotional peak, voice cracking, pain and sorrow) Саме на очі й навертається Сльоза… Чи в цьому Є сенс лЮдського життя? Хто відповість за скоєні страждання ?.. За свою тупість і розчавлене буття? [Verse 3] В душі ще теплиться, надія і добро, В чім винна зазвичай людина? Але так склалося іще давним- давно Від покоління переходить в покоління Лиш вІра до безмежної любові надиха Хіба зігріє, оце все..? бо ж зима.., холодна…таки прийшла … [Outro] (Whisper, fading, cold echo) Зима… прийшла… холодна…