У «Лазурному» знову вогні та розмови, Офіціант розливає в бокали коньяк. Я сьогодні прийшов, щоб позбутись оковів, Бо без друзів і пісні не жити ніяк. Скрипаль за роялем виводить мотиви, Ті, що серце щемлять, наче спогад німий. Ми не горді були, ми не були примхливі, Просто вітер життя був занадто стрімкий. А на картах — валет, а в кишені — удача, Тільки доля примхлива, як та тамада. Твоє серце, кохана, за мною не плаче, Промайнули роки, наче в Волзі вода. Зашумить листопад, закружляє над нами, Я зніму свій кашкет перед пам'яттю тих, Хто пішов у туман неземними шляхами, Залишивши лиш сум у провулках пустих. Ти не вір, дорога, що час лікує рани, Він їх просто ховає під шарфом розлук. Ми для когось — святі, ми для когось — тирани, Але в кожному слові — серця щирого стук. Я замовлю «Володимирський централ» для початку, Хай згадають світанок ті, хто нині в тиші. Ми на цій колісниці лишили печатку — Свій автограф любові на дні у душі. А на картах — валет, а в кишені — удача, Тільки доля примхлива, як та тамада. Твоє серце, кохана, за мною не плаче, Промайнули роки, наче в Волзі вода. Зашумить листопад, закружляє над нами, Я зніму свій кашкет перед пам'яттю тих, Хто пішов у туман неземними шляхами, Залишивши лиш сум у провулках пустих. Гітаро, не мовчи... Ще по одній, хлопці. Життя триває.


