
Напевно, геніАльність і злодІйство – Дві рЕчі несумІсні, бо спіймАють Хоч вороги, хоч ті, хто пИльно лОвить з гарЯчих вуст нестрИмне кОжне слОво, ВважАючи, що то культУрна цІнність. Геніальність і злодІйство, аааааа, о-є, то рЕчі несумІсні є. Хоч ті, кому плювАти на словА, Але ябтИ тебе бажАють в ліжку – Таких завждИ найбІльше. Хоч ментИ: БайдУже їм, що навкругИ руїна, Що депутАтів рАдісні пер-стИ СплелИся над нестАчею бюджЕту, Що суд у нас ПечЕрський, де б не був, Що той, хто вб’є людИну, може вІльно ПовОдитись, і вдома пити чай З варЕнням та варЕниками з сиром І ні про що не дбати. Що торгУють НаркОтиками хвОрі проститУтки Під дитсадОчком. Що коли серійний Працює маніЯк, за це посАдять З десяток безневИнних, поки злОвлять Його бать-кИ за-гИб-лих. Геніальність і злодІйство, аааааааааааааааа о-є, то рЕчі несумІсні є. Але геній З мармУзою, яка завжди бувАє У геніїв, такий ефЕкт справлЯє На стрАжів доброчИнності, немОв ПовІльно біля зграї бультер’Єрів Вовк проїжджає на велосипЕді. Геніальність і злодІйство, Геніальність і злодійство о-є, то рЕчі несумІсні є. Воно і звісно, бо усе суспІльство ПриблИзно так і мИслить, як ментИ. Якщо в квартИрі клАцає машИнка, СусІ-дки колектИвні шлють листИ В усі інстАнції, що тут якийсь бордЕль. А ще ото напИшуть у газЕту, Що ти, хоч і письмЕнник, а падлЮка І нАволоч такА, що не віддАв Ти тридцять гривень ІванЕнко ВАсі, При тому, що учора МЕльник КлАву, Його знайОму, ущипнУв за зад. Геніальність і злодІйство, аааааааа о-є, то рЕчі несумІсні є. Газету, звісно, хУтко купить тЕща, Усе дружИні вгОлос прочитАє, А та додАсть, що ти вночі їв борщ ХолОдний прямо лОжкою з кастрУлі, І той прокИс. І в туалЕті свІтло Не вимикАєш, вИдно, їй на зло, І що ти кУпу наробИв дітей, І жОдного із них в упОр не бАчиш, І вийде з грізним клИчем в коридор І проти тебе хрЕсний хід очОлить СусІдок, що на швАбри, як хорУгві, По-вІ-ша-ють бруд-нІ твої штанИ, І нАшвидко трибУну сколотИвши, Тобі згадАють все, у чОму ти, НещАсний, завинИв перед нарОдом. Тому, якщО ти геній, то паскУдство, Яке тобі,як мавпі притамАнне, ТримАй і сублімУй в своїй душі, Бо якщО ти не бОвдур, якщО ти Не пробухАв здорОвий глузд у спрОбах ПропИти не-по-трІб-ний свій талАнт, І якщо ти, як ЛЄрмонтов, не хочеш Загинути у глУпому дитИнстві, Ти мУсиш бездогАнним бути, як, А може, більше, ніж Отець Небесний. Геніальність і злодІйство, аааааааааааа о-є, то рЕчі несумІсні є.

