Аріель (Фауст)

[Verse 1] Як весна прилине юна, Все вбираючи у цвіт, Як зелені пишні вруна Звеселять цей земний світ, — Всіх нещасних привітає Дух великий — ельф малий, Всім поможе, не спитає, Хто з них добрий, хто лихий. Ви, що в’єтесь над його головою, Музикою надземно-чарівною Втишіть печаль, журбу його німу! Спиніть в душі докорів біль напругий І спогадів розвійте хмуру тьму, Всю ніч, усі чотири пруги Спокою доглядаючи йому. Приспіть його пестливістю своєю, Скропіть його росою забуття, Щоб він спочив і тілом і душею, Набрався сил до нового життя. Святий обов’язок звершіть — На світлий світ його верніть! [Chorus] Теплий легіт тихо віє І зелений пестить лан, Сонну землю звільна криє Запашний нічний туман. Загойдаймо жаль у серці, Мов в колисці маленя, Очі страдника, мов дверці, Зачинімо світлу дня. [Verse 2] Зорі злотні, зорі срібні Зазорілися, яркі, І великі й дрібні-дрібні, І далекі і близькі. У озер дзеркальнім лоні Заяскріли, повні чар, А на мирнім небосклоні Плавле місяць-володар. (Світанкова) Горе й радість — все в минулім, У безодні забуття: Віруй, віруй серцем чулим В день новий, нове життя! Он долина зеленіє, На узгір’ї мріє гай, І на нивах зримо зріє І хвилює урожай. [Verse 3] Щоб бажання всі здійснились, Глянь у далеч ту ясну! Пута змори вже зносились, Скинь пусте лушпиння сну! Встань, дерзай, не знай вагання, Хай оспала жде юрма! Все можливе для змагання Благородного ума! [Verse 1] Грімко, гучно грають гори, Чують, знають духів хори — День новий заблисне скоро. Вже гримкоче брама неба, Вже гуркоче повіз Феба — Світлу сонця — світлу путь! Золотії сурми грають, Зір стенають, слух вражають, Хоч не всім нечутне чуть. Швидше, швидше крийтесь, діти, Глибше, глибше, в квіти, в віти, В шпари скель, між трав густих, — Бо оглухне, хто не встиг.